Ліки від ожиріння і тривога, панічні атаки та депресія

Якщо ви лікуєтеся з приводу тривожного розладу або депресії, вас може непокоїти, що препарат від ожиріння посилить тривогу, спричинить панічні атаки або погіршить настрій. У клінічних дослідженнях у людей, які приймали семаглутид (Wegovy) або тирзепатид (Mounjaro), тривога, симптоми депресії і суїцидальні думки траплялися не частіше, ніж у людей, які отримували плацебо (1, 2). Проте до цих досліджень не залучали людей із тяжкими психічними розладами, людей, які вже намагалися вчинити самогубство, а також тих, хто протягом останніх 2 років хворів на велику депресію, тож про безпечність препаратів у цій групі відомо менше (1). Тому, якщо людина лікується в психіатра, рішення щодо препарату від ожиріння лікар ухвалює після розмови про симптоми та ліки, які вона приймає.

Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) 2024 року дійшло висновку, що наявні дані не підтверджують причинного зв'язку між препаратами групи ГПП-1 і суїцидальними думками (3). Повідомлень про панічні атаки після семаглутиду в американській базі даних побічних ефектів з 2023 року побільшало, але, за даними аналізу 2026 року, це зростання пов'язане радше з розголосом, ніж із дією препарату (4). Суїцидальні думки потребують негайної медичної допомоги, а про тривогу або погіршення настрою, які з'явилися під час лікування, треба повідомити лікаря.

Коротко

• Інструкції для медичного застосування, тобто офіційні описи семаглутиду (Wegovy) і тирзепатиду (Mounjaro), не згадують тривоги, депресії чи суїцидальних думок серед небажаних реакцій. Єдине протипоказання до обох препаратів - гіперчутливість до їхніх компонентів (5, 6). Натомість тривогу, панічні атаки й суїцидальні думки згадує інструкція до налтрексону з бупропіоном (Mysimba) (7).
• У дослідженнях семаглутиду про тривожні розлади або симптоми тривоги повідомили 3,3% людей, які приймали препарат, і 4,2% людей, які отримували плацебо (1). В американській базі даних побічних ефектів панічну атаку згадано в 6,7 на 10 000 повідомлень щодо семаглутиду за 2018-2022 роки, а в повідомленнях за 2023-2024 роки - у 42,0 на 10 000 (4).
• Європейське агентство з лікарських засобів 2024 року та Управління з контролю за продуктами та ліками США (FDA) 2026 року не виявили причинного зв'язку між препаратами групи ГПП-1, які оцінювали, і суїцидальними думками та поведінкою. Огляд EMA не охоплював тирзепатиду, а огляд FDA його врахував (3, 8).
• Думки про те, щоб заподіяти собі шкоду, потребують негайної медичної допомоги. Про тривогу, сильнішу, ніж досі, або таку, якої раніше не було, панічні атаки чи знижений настрій під час лікування треба повідомити лікаря (8).

Чи викликають ліки від ожиріння тривогу або панічні атаки?

У дослідженнях за участю людей без серйозних психічних розладів тривога і панічні атаки в групах семаглутиду чи тирзепатиду траплялися не частіше, ніж у групах плацебо (1, 2). Інша ситуація з Mysimba (налтрексон із бупропіоном): тривога - частий побічний ефект цього препарату, а також повідомляли про панічні атаки (7). Проте автори огляду 2026 року зазначають, що зв'язку семаглутиду з панічними атаками не можна повністю виключити (4).

У чотирьох дослідженнях семаглутиду в ін'єкціях (STEP 1, 2, 3 і 5) учасники протягом 68 або 104 тижнів отримували семаглутид у дозі 2,4 мг або плацебо. У дослідженнях STEP 1, 2 і 3 про тривожні розлади або симптоми тривоги повідомили 75 із 2116 людей, які отримували семаглутид (3,3%), і 50 із 1261 учасника групи плацебо (4,2%). У дворічному дослідженні STEP 5 про такі симптоми повідомили 7,2% учасників у групі семаглутиду і 9,2% у групі плацебо (1). В аналізі трьох досліджень тирзепатиду (SURMOUNT-1, -2 і -3), у яких брали участь 4056 людей, побічні ефекти з боку психіки та нервової системи траплялися з подібною частотою в групі препарату і в групі плацебо (2).

Автори метааналізу зібрали 86 досліджень, у яких понад 133 тис. учасників випадковим чином розподіляли до груп, що отримували препарат групи ГПП-1, плацебо або інший препарат. Аналіз не показав, що препарати ГПП-1 підвищують ризик тривожних розладів, депресії чи самогубства (9).

Що сказано в інструкціях до ліків від ожиріння про тривогу, настрій і сон?

Інструкція для медичного застосування - це офіційний опис препарату, який затверджують під час його реєстрації. У ній, зокрема, перелічують небажані реакції і те, як часто вони трапляються.

Чи можуть побічні ефекти семаглутиду нагадувати панічну атаку?

Можуть. Панічна атака проявляється, зокрема, прискореним або сильним серцебиттям, запамороченням, нудотою, пітливістю і тремтінням (11). Частина цих симптомів може бути й побічним ефектом семаглутиду. Нудота і головний біль у людей, які приймають семаглутид, трапляються дуже часто, а запаморочення - часто, переважно в період підвищення дози. У дослідженнях серце людей, які отримували семаглутид, билося в середньому на 3 удари на хвилину частіше, ніж до лікування, а в 67% із них пульс у якийсь момент лікування зростав щонайменше на 10 ударів на хвилину. У групі плацебо пульс зростав щонайменше на 10 ударів на хвилину в 50,1% учасників (5).

Людина, у якої бувають панічні атаки, може сприйняти такі відчуття як початок нападу. Тому перед початком лікування варто обговорити з лікарем, чого можна очікувати в перші тижні та після кожного підвищення дози. Хворим на цукровий діабет, які приймають інсулін або препарат сульфонілсечовини, слід пам'ятати, що нервозність, неспокій, холодний піт, прискорене серцебиття і тремтіння можуть бути симптомами гіпоглікемії. У такій ситуації треба діяти так, як рекомендував лікар на випадок гіпоглікемії (5).

Звідки взялися повідомлення про панічні атаки після семаглутиду?

Підозра, що семаглутид викликає панічні атаки, виникла на підставі даних американської бази повідомлень про побічні ефекти. Повідомлень про панічні атаки в ній побільшало з середини 2023 року, коли можливим впливом препаратів ГПП-1 на психіку зацікавилися регуляторні органи та ЗМІ. Аналіз 2026 року пов'язує це зростання радше з розголосом, ніж із дією препарату (4).

У липні 2023 року комітет Європейського агентства з лікарських засобів, який оцінює ризики, пов'язані із застосуванням препаратів (PRAC), почав перевіряти препарати групи ГПП-1 після того, як ісландське агентство з лікарських засобів повідомило про випадки суїцидальних думок і самоушкоджень у людей, які отримували ліраглутид і семаглутид (3). Канадські дослідники проаналізували повідомлення за 2018-2024 роки в американській базі FAERS і порівняли повідомлення, надіслані до липня 2023 року, з пізнішими. Панічну атаку зафіксовано в 87 із 33 267 повідомлень щодо семаглутиду (0,26%) і в 0,05% повідомлень щодо дулаглутиду та емпагліфлозину - двох препаратів від діабету, з якими порівнювали семаглутид. Після врахування віку, статі та показання, з якого призначили препарат, різниця помітно зменшилася, а в повідомленнях до липня 2023 року не була статистично значущою, тобто могла бути випадковою. На кожні 10 000 повідомлень щодо семаглутиду припадало 6,7 панічної атаки у 2018-2022 роках і 42,0 у 2023-2024 роках (4).

Дослідники зіставили також результати 12 інших досліджень. Дослідження, у яких учасників випадковим чином розподіляли до групи препарату або плацебо, не дали узгоджених доказів того, що під час лікування семаглутидом панічні атаки чи тривога трапляються частіше. Не дали таких доказів і спостережні дослідження на основі даних повсякденного лікування, у яких людей, що приймали семаглутид, порівнювали з людьми, яких лікували іншим препаратом. На думку авторів, такі дані не вказують, що семаглутид викликає панічні атаки, хоча цього зв'язку не можна виключити (4).

Чому на основі бази повідомлень про побічні ефекти не можна розрахувати, як часто після препарату виникають панічні атаки?

Аналіз повідомлень про побічні ефекти допомагає помітити можливу проблему, яку потім треба перевірити в інших дослідженнях, але не доводить, що препарат спричиняє певну подію. Такий аналіз має кілька обмежень (4):

• У базі немає інформації про те, скільки людей приймали препарат, тому з неї неможливо розрахувати, у якої частки пацієнтів виникла панічна атака.
• Результат такого аналізу показує, чи про цю подію повідомляли щодо одного препарату частіше, ніж щодо інших. Він не говорить, наскільки препарат підвищує ризик.
• Коли про можливий побічний ефект багато пишуть у ЗМІ, а регуляторні органи роблять із цього приводу офіційні заяви, люди частіше про нього повідомляють. Фахівці називають це ефектом розголосу.
• Панічні атаки, про які повідомили, зазвичай ніхто не перевіряє, тому невідомо, чи відповідали вони діагностичним критеріям.
• Люди, які приймають різні препарати, відрізняються віком і захворюваннями, а в понад половині повідомлень немає інформації про те, з якої причини препарат призначили.

Результати спостережних досліджень також не узгоджуються між собою. У дослідженні 2024 року людей з ожирінням, які приймали ліраглутид або семаглутид, порівняли з людьми, які цих препаратів не приймали. У тих, хто приймав ці препарати, ризик діагнозу тривожного розладу був більш ніж удвічі вищим (на 108%), а ризик діагнозу великої депресії - майже втричі вищим (на 195%) (12). Проте автори огляду 2026 року дійшли висновку, що ризик систематичної похибки в цьому дослідженні серйозний, головним чином через відмінності між порівнюваними групами, добір учасників і спосіб вимірювання результатів (4). У дослідженні на основі медичних реєстрів Швеції та Данії, у якому препарати ГПП-1 порівняли з іншим препаратом від діабету, люди, які приймали препарати ГПП-1, не хворіли частіше ні на депресію, ні на тривожні розлади (13).

Чи підвищують семаглутид і тирзепатид ризик депресії та суїцидальних думок?

За висновком Європейського агентства з лікарських засобів, наявні дані не вказують на зв'язок препаратів групи ГПП-1, які оцінювали, зокрема семаглутиду, із суїцидальними думками чи поведінкою. Огляд EMA не охоплював тирзепатиду (3). Американське FDA врахувало також тирзепатид і не виявило підвищеного ризику таких подій (8). У клінічних дослідженнях семаглутид і тирзепатид також не посилювали симптомів депресії (1, 2).

У квітні 2024 року комітет PRAC завершив огляд дулаглутиду, ексенатиду, ліраглутиду, ліксисенатиду і семаглутиду, зокрема препаратів Ozempic, Rybelsus і Wegovy, що містять семаглутид, та Saxenda з ліраглутидом. Комітет урахував лабораторні дослідження і дослідження на тваринах, клінічні дослідження, повідомлення про побічні ефекти та два дослідження на основі електронної медичної документації. Він дійшов висновку, що дані не вказують на причинний зв'язок цих препаратів із суїцидальними думками й поведінкою чи із самоушкодженнями, і не змінив інформації про препарати. Виробники й далі відстежують такі повідомлення (3).

У січні 2026 року FDA звернулося до виробників Wegovy, Saxenda і Zepbound з проханням вилучити з американських інструкцій до цих препаратів інформацію про ризик суїцидальних думок і поведінки. Zepbound - це назва, під якою в США продають тирзепатид для лікування ожиріння. Управління проаналізувало 91 дослідження, у яких препарат порівнювали з плацебо (у них брали участь 107 910 людей), а також дані понад 2,2 млн хворих на цукровий діабет 2 типу. FDA не виявило підвищеного ризику суїцидальних думок і поведінки чи інших психічних розладів, зокрема тривоги й депресії (8). У Європейському Союзі інструкції до Wegovy і Mounjaro такого застереження не містять (5, 6).

В аналізі досліджень семаглутиду симптоми депресії вимірювали за допомогою опитувальника PHQ-9. Через 68 тижнів симптоми депресії в людей, які отримували семаглутид, були дещо слабшими, ніж у людей на плацебо, але автори вважали цю різницю надто малою, щоб вона мала практичне значення. Про суїцидальні думки або поведінку під час лікування повідомили щонайбільше 1% учасників, без різниці між групами (1). У дослідженнях тирзепатиду про суїцидальні думки повідомили по 0,6% учасників у групі препарату і в групі плацебо, а про суїцидальну поведінку - 0,1% людей, які отримували тирзепатид, і ніхто з групи плацебо (2).

У зведеному аналізі 27 досліджень, у яких препарати ГПП-1 порівнювали з плацебо (понад 59 тис. людей із цукровим діабетом або ожирінням), самогубства, спроби самогубства, суїцидальні думки й самоушкодження траплялися дуже рідко. На 10 000 людей, які протягом року приймали препарат групи ГПП-1, припадало 4,7 такої події, а на 10 000 людей, які протягом року отримували плацебо, - 4,2. Різниця не була статистично значущою (14). Дослідження на основі медичних реєстрів Швеції та Данії, яке охоплювало переважно хворих на цукровий діабет 2 типу, не показало, що люди, які приймали препарати ГПП-1, частіше вчиняли самогубство, ніж ті, кого лікували іншим препаратом від діабету (13).

Коли під час лікування ожиріння треба терміново зв'язатися з лікарем?

Думки про те, щоб заподіяти собі шкоду або позбавити себе життя, потребують негайної медичної допомоги, без очікування на найближчий прийом. У невідкладній ситуації до психіатричної лікарні можна звернутися без направлення (15).

З лікарем, який веде лікування ожиріння, треба зв'язатися без зволікань, якщо:

• під час лікування з'явилася тривога, якої раніше не було або яка сильніша, ніж досі, панічні атаки, помітно знижений настрій чи незвичні зміни поведінки (8),
• у хворого на цукровий діабет, який приймає інсулін або препарат сульфонілсечовини, з'явилися симптоми гіпоглікемії, як-от нервозність, неспокій, холодний піт, прискорене серцебиття або тремтіння (5),
• через блювання або діарею не вдається поповнювати втрату рідини, бо зневоднення може погіршити роботу нирок (5).

Утруднене дихання, набряк обличчя, горла, рук або ніг, запаморочення, прискорене серцебиття, пітливість і втрата свідомості можуть означати тяжку алергічну реакцію на препарат. Такі симптоми потребують негайної медичної допомоги, навіть якщо вони нагадують панічну атаку (5). Інші симптоми, за яких треба припинити приймання препарату й одразу зв'язатися з лікарем, ми описуємо у статті про побічні ефекти ліків від ожиріння. Якщо з'явилися тривога або знижений настрій, рішення про скасування препарату від ожиріння чи психіатричного препарату ухвалює лікар після розмови про симптоми (8).

Чи можна приймати ліки від ожиріння при тривожних розладах або депресії?

Тривожні розлади й депресія не є протипоказанням до семаглутиду чи тирзепатиду. Єдине протипоказання, зазначене в інструкціях до цих препаратів, - гіперчутливість до їхніх компонентів (5, 6). Чи підійде препарат, оцінює лікар з урахуванням поточних симптомів, ліків, які приймає пацієнт, та інших захворювань.

Проте про безпечність ліків від ожиріння в людей із психічними розладами відомо не все. До досліджень семаглутиду не залучали людей, які протягом 2 років до дослідження хворіли на велику депресію, а також людей з іншими тяжкими психічними розладами, наприклад шизофренією або біполярним афективним розладом. Не залучали й людей, які в опитувальнику симптомів депресії PHQ-9 набрали щонайменше 15 балів або будь-коли намагалися вчинити самогубство. Автори вважають це обмеженням свого аналізу, бо саме ці люди можуть бути найуразливішими до погіршення психічного стану (1). Аналіз досліджень тирзепатиду теж стосувався людей без діагностованих серйозних психічних розладів (2).

Натомість у дослідженнях брали участь люди з легшими психічними проблемами. У дослідженнях STEP 1, 2 і 3 кожен четвертий учасник на момент включення в дослідження мав діагностований психічний розлад (1), а в чотирьох дослідженнях STEP антидепресанти приймали 539 із 3683 учасників. У людей, які приймали антидепресанти, маса тіла знижувалася подібно до решти учасників, а побічні ефекти траплялися з подібною частотою в групі семаглутиду і в групі плацебо (16).

У шведському дослідженні 2026 року проаналізували дані понад 95 тис. людей із діагностованою депресією або тривожними розладами, які приймали ліки від діабету. У періоди приймання семаглутиду психічний стан цих людей погіршувався рідше, ніж у періоди без препаратів ГПП-1. Погіршенням вважали госпіталізацію до психіатричного стаціонару, лікарняний через психічні розлади тривалістю понад 14 днів, госпіталізацію через самоушкодження або самогубство (17). Це спостережне дослідження, тому воно не доводить, що семаглутид поліпшує психічний стан. Автори пишуть, що результати треба перевірити в дослідженнях, у яких учасників випадковим чином розподіляють до групи препарату або плацебо.

Що сказати лікарю перед лікуванням ожиріння, якщо у вас тривога чи депресія?

Згідно з рекомендаціями Польського товариства лікування ожиріння (PTLO), лікар, який веде лікування ожиріння, на кожному прийомі оцінює психічний стан пацієнта і перевіряє, чи немає в нього симптомів депресії або розладів харчової поведінки. Якщо результат вказує на депресію чи розлад харчової поведінки або симптоми заважають лікуванню, лікар направляє пацієнта до психіатра або клінічного психолога (18). Перед першою консультацією варто підготувати інформацію про:

• психіатричні діагнози та поточні симптоми, наприклад про те, як часто трапляються панічні атаки,
• усі ліки, які ви приймаєте, із зазначенням доз, зокрема препарати, які застосовуєте лише за потреби, наприклад від тривоги або для сну,
• суїцидальні думки і спроби, теперішні та в минулому,
• розлади харчової поведінки, теперішні або перенесені, наприклад напади переїдання, булімію чи анорексію,
• біполярний афективний розлад, зокрема діагностований у минулому.

Семаглутид і тирзепатид сповільнюють спорожнення шлунка, тому можуть затримувати всмоктування ліків, які приймають перорально. Виробники радять бути обережними, якщо пацієнт приймає також ліки, які мають подіяти швидко (5, 6). Це може стосуватися й препарату, який приймають під час нападу тривоги, тому лікар, який веде лікування ожиріння, повинен про нього знати. Своєю чергою про препарат від ожиріння повинен знати психіатр, який вас лікує. Психіатричний препарат слід приймати й далі, хіба що психіатр вирішить його змінити.

Чому при тривозі й депресії налтрексон із бупропіоном потребує обережності?

Налтрексон із бупропіоном (Mysimba) - це препарат від ожиріння в таблетках, який діє інакше, ніж семаглутид і тирзепатид. У деяких країнах бупропіон застосовують для лікування депресії, тому інструкція до Mysimba містить застереження, подібні до застережень для антидепресантів (7).

Під час лікування препаратом Mysimba часто виникають тривога і безсоння. Повідомляли також про панічні атаки, особливо в людей, які раніше мали психічні розлади, найчастіше в період підвищення дози та після її зміни. У дослідженнях препарату в людей з ожирінням не було самогубств чи спроб самогубства, але після виходу препарату на ринок повідомляли про суїцидальні думки й поведінку в пацієнтів будь-якого віку. Тому пацієнт і його близькі мають стежити за настроєм і поведінкою, особливо на початку лікування та після кожної зміни дози. За суїцидальних думок, погіршення психічного стану або незвичних змін поведінки треба негайно звернутися до лікаря (7).

Бупропіон сповільнює розщеплення деяких антидепресантів і антипсихотиків, наприклад пароксетину й рисперидону. У разі поєднання Mysimba з антидепресантами груп СІЗЗС і СІЗЗСН повідомляли про серотоніновий синдром - стан, що може загрожувати життю. Препарат протипоказаний людям із біполярним афективним розладом, зокрема діагностованим у минулому, а також людям, які хворіють або хворіли на булімію чи анорексію (7). Інші протипоказання до налтрексону з бупропіоном ми описуємо у статті про те, від яких ліків гладшають і як тоді лікувати ожиріння.

Як відбувається лікування ожиріння в Nasz Gabinet?

У програмі лікування ожиріння в Nasz Gabinet лікар діагностує ожиріння за ІМТ і обводом талії, оцінює результати аналізів крові та за критеріями PTLO вирішує, чи може дорослий пацієнт приймати препарат. Програма триває 12 місяців і включає відеоконсультації з лікарем і психологом, а також щомісячний лікарський контроль на основі даних із застосунку. Після кожної оцінки, якщо лікування продовжують, лікар виписує електронний рецепт, а пацієнт купує препарат в аптеці. Якщо пацієнт лікується в психіатра, він продовжує це лікування паралельно. Критерії, за якими лікар оцінює показання до лікування, ми описуємо у статті про те, кому призначають ліки від ожиріння. Ця стаття не замінює консультації лікаря.

Часті запитання

Чи може Mounjaro викликати тривогу або депресію?

Інструкція до тирзепатиду (Mounjaro) не згадує тривоги чи депресії серед небажаних реакцій (6). У дослідженнях тирзепатиду в людей без діагностованих серйозних психічних розладів побічні ефекти з боку психіки траплялися з подібною частотою в групі препарату і в групі плацебо, а симптоми депресії не посилювалися (2). Тирзепатид урахувало також FDA в огляді 2026 року, який не показав підвищеного ризику суїцидальних думок (8).

Чи може препарат від ожиріння поліпшити настрій або зменшити тривогу?

Це невідомо. У дослідженнях семаглутиду симптоми депресії зменшувалися трохи більше в людей, які приймали препарат, ніж у людей на плацебо, але автори вважали різницю надто малою, щоб вона мала практичне значення (1). У шведському дослідженні за участю людей із депресією або тривожними розладами психічний стан у періоди приймання семаглутиду погіршувався рідше, але спостережне дослідження не доводить, що це заслуга препарату (17). Семаглутид і тирзепатид не зареєстровані для лікування депресії чи тривожних розладів і не замінюють ні психіатричного лікування, ні психотерапії (5, 6).

Чи можна під час лікування семаглутидом приймати антидепресанти?

У дослідженнях семаглутиду 539 учасників приймали антидепресанти і худнули подібно до решти учасників (16). Інструкція до семаглутиду не описує взаємодій з антидепресантами. Проте семаглутид може впливати на всмоктування ліків, які приймають перорально, тому лікар, який веде лікування ожиріння, повинен знати про всі ліки, які приймає пацієнт (5). Натомість із деякими антидепресантами взаємодіє налтрексон із бупропіоном (7).

Джерела

1. Wadden TA, Brown GK, Egebjerg C та співавт. Psychiatric Safety of Semaglutide for Weight Management in People Without Known Major Psychopathology: Post Hoc Analysis of the STEP 1, 2, 3, and 5 Trials. JAMA Intern Med. 2024;184(11):1290-1300. PMID 39226070, DOI
2. Wadden TA, Oquendo MA, Kushner RF та співавт. Psychiatric Safety of Tirzepatide in People With Obesity and No Known Major Psychopathology: A Post Hoc Analysis of SURMOUNT. Obesity (Silver Spring). 2026;34(3):565-578. PMID 41537305, DOI
3. European Medicines Agency. Meeting highlights from the Pharmacovigilance Risk Assessment Committee (PRAC) 8-11 April 2024. Повідомлення від 12.04.2024. ema.europa.eu
4. Melamed B, Parsi-Zahabi M, Omrani MA та співавт. Semaglutide and Panic Attacks: Active-Comparator Disproportionality Analysis, Temporal Assessment of Notoriety Bias and Evidence Triangulation in Post-Marketing Pharmacovigilance. Pharmacoepidemiol Drug Saf. 2026;35(11):e70517. PMID 42946127, DOI
5. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA). Wegovy (semaglutyd) - charakterystyka produktu leczniczego i ulotka dla pacjenta: roztwór do wstrzykiwań oraz tabletki. ema.europa.eu
6. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA). Mounjaro (tirzepatyd) - charakterystyka produktu leczniczego. ema.europa.eu
7. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA). Mysimba (naltrekson i bupropion) - charakterystyka produktu leczniczego. ema.europa.eu
8. U.S. Food and Drug Administration. Drug Safety Communication від 13.01.2026: прохання вилучити застереження про суїцидальні думки й поведінку з інформації про препарати групи агоністів рецептора ГПП-1 (Saxenda, Wegovy, Zepbound). fda.gov
9. Han S, Yang Y, Liu Z та співавт. Association of Glucagon-Like Peptide-1 Receptor Agonist Use With Risk of Psychiatric Disorders: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomised Controlled Trials. Diabetes Obes Metab. 2026;28(6):5011-5019. PMID 41852258, DOI
10. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA). Saxenda (liraglutyd) - charakterystyka produktu leczniczego. ema.europa.eu
11. NHS. Panic disorder. Сторінку переглянуто 22.08.2023. nhs.uk
12. Kornelius E, Huang JY, Lo SC та співавт. The risk of depression, anxiety, and suicidal behavior in patients with obesity on glucagon like peptide-1 receptor agonist therapy. Sci Rep. 2024;14(1):24433. PMID 39424950, DOI
13. Ueda P, Söderling J, Wintzell V та співавт. GLP-1 Receptor Agonist Use and Risk of Suicide Death. JAMA Intern Med. 2024;184(11):1301-1312. PMID 39226030, DOI
14. Ebrahimi P, Batlle JC, Ayati A та співавт. Suicide and Self-Harm Events With GLP-1 Receptor Agonists in Adults With Diabetes or Obesity: A Systematic Review and Meta-Analysis. JAMA Psychiatry. 2025;82(9):888-895. PMID 40105856, DOI
15. Rzecznik Praw Pacjenta. Leczenie psychiatryczne i wsparcie psychologiczne - kiedy potrzebne jest skierowanie? (Уповноважений з прав пацієнта: психіатричне лікування і психологічна підтримка - коли потрібне направлення?) 07.10.2022. gov.pl
16. Kushner RF, Fink-Jensen A, Frenkel O та співавт. Efficacy and safety of semaglutide 2.4 mg according to antidepressant use at baseline: A post hoc subgroup analysis. Obesity (Silver Spring). 2024;32(2):273-280. PMID 37989717, DOI
17. Taipale H, Taylor M, Lähteenvuo M та співавт. Association between GLP-1 receptor agonist use and worsening mental illness in people with depression and anxiety in Sweden: a national cohort study. Lancet Psychiatry. 2026;13(4):327-335. PMID 41862258, DOI
18. Bąk-Sosnowska M, Białkowska M, Bogdański P та співавт. Zalecenia kliniczne dotyczące postępowania u chorych na otyłość 2024 - stanowisko Polskiego Towarzystwa Leczenia Otyłości (Клінічні рекомендації щодо ведення пацієнтів з ожирінням - заява Польського товариства лікування ожиріння). Medycyna Praktyczna, спеціальний випуск, вересень 2024. ptlo.org.pl