Лікування алкоголізму Щецин

Діагноз алкогольної залежності встановлює лікар після збору анамнезу та огляду, а в документації позначає його кодом з міжнародної класифікації хвороб: F10.2 у МКХ-10 або 6C40.2 у новішій МКХ-11. Той самий код потрапляє до документації і в державному диспансері, і в приватному кабінеті.

Алкоголь, який людина вживає роками, змінює роботу двох систем мозку: системи винагороди та системи реакції на стрес. Після цієї зміни напруга й тривога відступають тільки тоді, коли людина вип'є. Так виникає потяг до алкоголю, а контроль над тим, коли пацієнт починає пити і коли зупиняється, слабшає.

Діагноз ставлять за кількома ознаками, які виникають разом і повторюються протягом багатьох місяців: сильне бажання випити, якому важко протистояти, втрата контролю над кількістю випитого алкоголю, толерантність, тобто потреба у все більших дозах алкоголю, щоб відчути колишню дію, вживання попри погіршення здоров'я та конфлікти на роботі й удома, а також симптоми відміни після перерви у вживанні. Одне сп'яніння ще не дає підстав для діагнозу. Що більше цих ознак у пацієнта, то глибша залежність від алкоголю. Хвороба має хронічний перебіг із рецидивами, тому лікування ми плануємо на місяці, а якщо пацієнт за цей час повертається до спиртного, змінюємо план лікування.

Алкогольній залежності передують два стани, які медична класифікація описує окремо. Ризиковане вживання - це доза, яка ще не спричинила пацієнтові ні хвороби, ні конфліктів на роботі чи вдома, але з кожним роком такого вживання ризик зростає. Шкідливе вживання має в МКХ-10 власний код F10.1, бо наслідки вже видно: підвищений тиск, гірші показники печінкових проб, невиходи на роботу, скандали вдома. Залежність (F10.2) ми діагностуємо лише тоді, коли додаються потяг до алкоголю, толерантність і симптоми відміни після перерви у вживанні.

На першій консультації ми заповнюємо з пацієнтом опитувальник AUDIT, розроблений Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Запитання конкретні: скільки пацієнт випиває за один раз, як часто, чи траплялося йому не пам'ятати перебігу вечора, чи робили йому близькі зауваження через алкоголь. Кількість балів залежить від того, наскільки щиро пацієнт відповість, тому ми сприймаємо її як початок розмови, а не як діагноз. Алкоголізм ми діагностуємо лише після збору анамнезу та огляду пацієнта.

Безпечної для здоров'я кількості алкоголю не існує - Всесвітня організація охорони здоров'я написала про це прямо у 2023 році. Тому ми запитуємо не лише про кількість чарок, а й про те, які справи пацієнт протягом тижня відкладає або скасовує через вживання.

Лікування починається з лікарської консультації. Лікар розпитує про історію вживання, перевіряє супутні хвороби та ліки, які пацієнт приймає, призначає обстеження й оцінює, чи відмова від алкоголю потребує медичного нагляду. І лише потім складаємо план лікування.

Подальші етапи ми вибудовуємо завжди в тому самому порядку. Спершу стабілізуємо стан здоров'я пацієнта, а в пацієнта, який п'є запоєм, починаємо з алкогольного детоксу. Потім призначаємо ліки або ставимо вшивку Есперал, щоб підстрахувати перші тижні тверезості. Найдовше триває психотерапія залежності, яку ми описуємо на сторінці терапії залежностей у Щецині, бо саме вона вчить пацієнта, як без алкоголю давати раду ситуаціям, що досі закінчувалися вживанням. Останній етап - підтримувальний нагляд. План лікування ми складаємо на місяць, три місяці, півроку або рік, залежно від стану здоров'я та сімейної ситуації пацієнта.

Ми працюємо приватно, тому перший прийом призначаємо зазвичай протягом кількох днів від звернення. Анонімного лікування не пропонує жоден медичний заклад, бо законодавство зобов'язує вести медичну документацію та зберігати її визначений строк. Натомість ми зобов'язані дотримуватися лікарської таємниці: без письмового дозволу пацієнта ми не передаємо інформації про лікування ні родині, ні роботодавцю.

Форму лікування ми визначаємо на консультації, після огляду пацієнта. Враховуємо ризик ускладнень після відмови від алкоголю, стадію хвороби, а також те, хто живе разом із пацієнтом і чи є вдома алкоголь.

Амбулаторне лікування алкоголізму в Щецині

Амбулаторно ми ведемо пацієнтів, у яких немає тяжких ускладнень зі здоров'ям і в яких відмова від алкоголю не загрожує ні судомами, ні алкогольним делірієм. Консультації, обстеження та процедури проводимо на Bohaterów Getta Warszawskiego 16/2, а години візитів узгоджуємо з робочим графіком пацієнта, щоб йому не довелося брати лікарняний чи виїжджати зі Щецина.

Лікування алкоголізму в стаціонарному центрі в Щецині

Цілодобове перебування ми пропонуємо при тривалих запоях, при серйозних супутніх хворобах, а також тоді, коли хтось із домашніх пацієнта п'є щодня. Скеровуємо туди й пацієнтів, у яких амбулаторне лікування закінчувалося поверненням до спиртного. Правила перебування ми описуємо на сторінці центру лікування залежностей у Щецині.

Лікування алкоголізму онлайн та електронні рецепти в Щецині

Онлайн ми проводимо контрольні візити та частину сеансів психотерапії, на них також виписуємо електронні рецепти. Так записуються і пацієнти зі Щецина, яким важко викроїти час на дорогу, і ті, хто працює в роз'їздах або живе в довколишніх гмінах. Через екран ми не оцінимо вираженості симптомів відміни, тому пацієнта з гострим синдромом відміни записуємо на прийом у кабінеті або скеровуємо на детокс.

У лікуванні алкоголізму ми застосовуємо чотири препарати, і кожен із них розв'язує інше завдання. Препарат добирає лікар: перевіряє стан печінки та серця, розпитує про інші ліки, які пацієнт приймає, і про те, чого пацієнт хоче досягти в найближчі місяці.

Пацієнт приймає налтрексон щодня. Препарат блокує рецептори, через які алкоголь дає задоволення, тож уже за кілька днів випита чарка не приносить ані розслаблення, ані піднесеного настрою, а думки про алкоголь протягом дня повертаються рідше. Акампросат допомагає в іншому. Після років вживання нервова система залишається надмірно збудженою, тому пацієнт гірше спить, він напружений і дратівливий; препарат заспокоює це збудження і допомагає витримати перші місяці без алкоголю. Пацієнт приймає налмефен не щодня, а в той день, коли попереду застілля чи інша нагода випити. Після таблетки легше зупинитися на першій чарці, тому цей препарат ми застосовуємо в пацієнтів, чия мета - зменшити кількість випитого алкоголю.

Дисульфірам, у таблетках або у вшивці Есперал, вимикає фермент, який розкладає алкоголь до кінця. Якщо після цього пацієнт вип'є, в організмі накопичується ацетальдегід і виникає дисульфірамова реакція: почервоніння шкіри, серцебиття, падіння тиску та блювання. Реакція відвертає пацієнта від чергової чарки, але не зменшує потягу до алкоголю. Умови, за яких можна ставити вшивку, і перебіг процедури ми описуємо на сторінці вшивки Есперал у Щецині.

Сама лише фармакотерапія не вилікує алкоголізму. Препарати знижують напругу та потяг до алкоголю настільки, щоб у пацієнта були сили працювати на психотерапії, і лише разом із нею допомагають йому втриматися без алкоголю.

Алкогольний детокс полягає в тому, що пацієнт проходить через симптоми відміни під медичним наглядом. Симптоми з'являються тому, що організм, звиклий до щоденного алкоголю, реагує на його відсутність: тремтять руки, повертаються пітливість і тривога, пришвидшується пульс, пацієнт не може заснути. Сам алкоголь організм розкладає та виводить без сторонньої допомоги, тож процедура не очищає від токсинів, а лише полегшує ці симптоми препаратами і поповнює дефіцит води, електролітів та вітамінів.

Медичного нагляду потребує переривання кількаденного запою, а також відмова від алкоголю в пацієнта, який раніше переніс судоми чи алкогольний делірій, хворіє на серце або печінку чи має похилий вік. У такого пацієнта відмова від алкоголю без препаратів може закінчитися судомами або алкогольним делірієм, а обидва ці стани загрожують життю. Через це детокс ми не проводимо дистанційно. Перебіг процедури, обстеження та її тривалість ми описуємо на сторінці алкогольного детоксу в Щецині.

Після детоксу пацієнт почувається краще, ніж почувався попередні місяці, і саме тоді найчастіше кидає лікування. Процедура знімає симптоми відміни, але не зменшує потягу до алкоголю і не змінює причин, через які пацієнт пив. Тому ще перед детоксом ми домовляємося, хто вестиме психотерапію, які препарати пацієнт почне приймати і коли прийде на перший контрольний візит.

Випитий під час лікування алкоголь не перекреслює попередніх місяців роботи пацієнта. Що станеться далі, залежить передусім від того, за скільки днів пацієнт нам зателефонує. Після одного вечора вживання пацієнт повертається до плану лікування без детоксу і без зміни препаратів. Після двотижневого запою відмова від алкоголю вже загрожує судомами, тож пацієнт починає з детоксу, а психотерапію ми відновлюємо аж після стабілізації стану здоров'я.

Коли пацієнт звертається, ми запитуємо, скільки і як довго він пив, перевіряємо симптоми відміни та вирішуємо, чи потрібен детокс. Потім відновлюємо перерваний план лікування, змінюємо дозу препарату або сам препарат і на найближчі тижні збільшуємо частоту візитів. Пояснень при цьому не вимагаємо, бо сором перед такою розмовою коштує пацієнтові чергових днів вживання.

Зрив рідко приходить без попередження. Йому передують пропущені дози препарату, скасовані сеанси психотерапії, безсоння, що повертається, і думка, що одне пиво вже нічим не зашкодить. Ми вчимо пацієнта розпізнавати ці сигнали і реагувати на них, перш ніж він візьметься за алкоголь, а близьким говоримо прямо, що дзвінок до нас допоможе тоді більше, ніж домашній скандал.

Перші місяці після відмови від алкоголю несуть найвищий ризик повернення до спиртного: симптоми відміни вже минули, а щоденні звички пацієнта ще не змінилися. Тому після інтенсивного етапу лікування пацієнт залишається під наглядом, хоча візити ми плануємо рідше.

На цьому етапі ми працюємо переважно над профілактикою зривів. Разом із пацієнтом складаємо перелік ситуацій, після яких у нього повертається бажання випити, наприклад день зарплати, відрядження або сварку вдома, і до кожної складаємо план дій: що пацієнт робить у перші хвилини, кому телефонує, чим займе вечір. Самого лише рішення більше не пити на цьому етапі недостатньо.

Фармакотерапію, яка підтримує тверезість, ми ведемо стільки, скільки призначить лікар, зокрема й після завершення психотерапії. Заохочуємо також брати участь у групах самодопомоги, бо між візитами до нас пацієнт має тоді контакт із людьми в такій самій ситуації. Ми домовляємося й про те, за якими сигналами пацієнт та його близькі впізнають наближення зриву і коли мають із нами зв'язатися.

До гмінних інформаційно-консультаційних пунктів (punkty informacyjno-konsultacyjne) у Західнопоморському воєводстві у 2024 році звернулися 6 398 осіб з алкогольною проблемою та 2 998 дорослих членів їхніх родин, зокрема співзалежні особи та дорослі діти алкоголіків. Особи, які п'ють, отримали 12 707 консультацій, близькі - 4 469, тобто приблизно дві консультації на особу, яка п'є, і півтори на дорослого близького. Отже, близькі звертаються рідше, ніж особи, які п'ють, і консультацій на них припадає менше. Це цифри зі звітів 111 зі 113 гмін воєводства, оприлюднені як попередні результати. Пункти ведуть гміни: у них надають інформацію та скеровують до закладів, самого лікування не проводять.

Співзалежність - це спосіб життя, до якого родина доходить за роки: контролює людину, яка п'є, приховує її вживання від знайомих, погашає її борги та пояснює її відсутність на роботі. У такий спосіб родина затуляє її від наслідків вживання і тим самим це вживання підтримує. Терапія для близьких учить, як вийти з ролі контролера й опікуна та повернутися до власних справ. Окремо ми працюємо з дорослими дітьми алкоголіків.

Близькі найчастіше хочуть знати, як схилити людину, яка п'є, розпочати лікування. Ми пропонуємо їм тоді консультацію для них самих, бо розмова, підготовлена заздалегідь із терапевтом, дає більший шанс на згоду прийти на прийом, ніж скандал після чергового запою. Закон про виховання у тверезості (ustawa o wychowaniu w trzeźwości) дає при цьому родині шлях, якого при інших залежностях немає. Заява, подана до гмінної комісії з розв'язання алкогольних проблем (gminna komisja rozwiązywania problemów alkoholowych), запускає провадження, а воно може закінчитися зверненням до суду про зобов'язання пройти протиалкогольне лікування.

Про депресію, тривожні розлади та посттравматичний стресовий розлад ми запитуємо кожного пацієнта вже на першій консультації, бо в людей із залежністю від алкоголю вони трапляються значно частіше, ніж в інших пацієнтів. Алкоголь ненадовго приглушує тривогу і полегшує засинання, але за кілька тижнів регулярного вживання тривога повертається сильнішою, а сон стає поверхневим і уривчастим.

Коли ми лікуємо саме лише вживання, а депресію залишаємо без лікування, результат тримається недовго. Депресія забирає в пацієнта сили, потрібні для терапії залежності, а алкоголь сам впливає на сон і настрій, тож доки пацієнт п'є, важко оцінити дію антидепресивного лікування. Тому обидва діагнози ми лікуємо за одним планом. Психіатр веде лікування депресії або тривожного розладу, терапевт із залежностей працює з пацієнтом над вживанням, а обидва постійно обмінюються інформацією про поступ.

Частина тривожних і депресивних симптомів слабшає після кількох тижнів тверезості, тому психіатр повторно оцінює стан пацієнта після того, як минуть симптоми відміни. При вираженій депресії ми спершу лікуємо саме її, бо психотерапія залежності вимагає зусиль, на які пацієнт у такому стані не має сил.

У 2024 році диспансери психічного здоров'я та лікування залежностей у Західнопоморському воєводстві прийняли 5 335 осіб з діагнозом розладів, спричинених вживанням алкоголю. У 4 489 з них, тобто у 84,1 відсотка, діагностували синдром залежності, а 469 осіб (8,8 відсотка) звернулися з діагнозом, що передує повному синдрому залежності, або з епізодом гострого отруєння алкоголем. По всій країні пропорції були подібні: 85,1 та 9,7 відсотка (дані Bank Danych Lokalnych GUS - Банку локальних даних Головного статистичного управління).

Отже, до диспансерів пацієнти потрапляють найчастіше тоді, коли залежність від алкоголю вже розвинена. Статистика при цьому рахує пацієнтів диспансерів, а не хворих мешканців, і прив'язує пацієнта до адреси закладу, у якому він лікується; публічна статистика не сягає рівня міста, тому окремих цифр для Щецина немає. Звернення на ранішому етапі змінює перебіг лікування: при слабших симптомах відміни частіше вистачає амбулаторного лікування без детоксу.