Нікотин із сигаретного диму через легені потрапляє в кров і за кілька секунд досягає мозку. Там він зв'язується з нікотиновими рецепторами і посилює вивільнення дофаміну, речовини, пов'язаної з відчуттям задоволення і винагороди. Така швидка дія після кожної затяжки закріплює звичку тягнутися до сигарети. Всесвітня організація охорони здоров'я визнає нікотинову залежність, яку називають також нікотинізмом, хворобою і описує її в класифікації МКХ-10 під кодом F17.2, а в МКХ-11 під кодом 6C4A.2.
У людини, яка курить щодня, мозок пристосовується до постійної присутності нікотину, а кількість нікотинових рецепторів зростає. Коли концентрація нікотину падає, з'являються дратівливість, тривога, знижений настрій і тяга до куріння, а наступна сигарета ненадовго їх знімає. Згідно з оглядом, опублікованим у New England Journal of Medicine, саме полегшення симптомів відміни, імовірно, є головною причиною того, що після сигарети курець почувається спокійніше і краще зосереджується.
Симптоми відміни слабшають через кілька тижнів, але бажання закурити повертається значно довше. Після років куріння за кавою, після їжі, за алкоголем або в товаристві друзів-курців самі ці ситуації викликають бажання взяти сигарету, так само як запах диму чи тримання сигарети в пальцях. Тому в Антинікотиновому плані лікування ми поєднуємо препарат, якщо його рекомендує лікар, із сесіями з терапевтом залежностей, де пацієнт готується до таких ситуацій.