Як ефективно розпочати лікування алкоголізму в Польщі?

Початок алкогольної терапії вимагає поєднання медичної та психологічної підтримки для ефективного переривання запою та запобігання рецидивам. У Польщі проблема стосується сотень тисяч людей, тому ключовим є застосування холістичного підходу: детоксикація та фармакотерапія повинні йти пліч-о-пліч з індивідуальною та груповою терапією, що залучає також близьких. Завдяки цій інтегрованій стратегії можливе відновлення фізичного здоров'я, покращення психічного самопочуття та відновлення балансу в соціальних відносинах. Розглянемо, які кроки зробити на кожному етапі лікування, щоб обрати форму терапії, найкраще адаптовану до індивідуальних потреб.

TL;DR

Алкоголізм – це складне нейробіологічне, психосоціальне та поведінкове захворювання, що проявляється втратою контролю над вживанням алкоголю та негативними наслідками для здоров'я та соціального життя. Залежність виникає внаслідок взаємодії механізмів винагороди мозку, психосоціальних факторів та укорінених звичок, призводячи до толерантності та синдрому відміни. Ефективне лікування вимагає холістичного підходу, що поєднує детоксикацію, фармакотерапію та психіатричну допомогу з індивідуальною та груповою психотерапією, а також підтримкою сім'ї. План терапії включає оцінку стану здоров'я, фізичну стабілізацію, психотерапію, залучення близьких та дії щодо запобігання рецидивам. У Польщі близько 800 000 осіб діагностовані з алкоголізмом, а 2-2,5 млн схильні до шкідливих наслідків вживання алкоголю, при цьому форму лікування (амбулаторна vs. стаціонарна) обирають залежно від ступеня залежності. Фрагментарний підхід без координації фахівців збільшує ризик рецидивів, тому центри повинні працювати згідно з актуальними стандартами, з мультидисциплінарними командами та забезпеченням безперервності догляду.

Що таке алкоголізм і які його симптоми?

Алкоголізм – це складне захворювання з нейробіологічною, психосоціальною та поведінковою основою. Ключовим симптомом є відсутність контролю над вживанням алкоголю, що проявляється труднощами як у початку, так і в припиненні вживання. Залежні люди часто відчувають потребу продовжувати вживання, незважаючи на те, що це призводить до негативних наслідків. Це може призвести до нехтування професійними, сімейними чи соціальними обов'язками. Одним із важливих сигналів розвиненої залежності є поступове зміщення життєвих пріоритетів убік алкоголю за рахунок інших важливих сфер життя. У міру прогресування хвороби з'являються також зміни в організмі:

• розвиток толерантності призводить до потреби все більших доз алкоголю для досягнення того ж ефекту

• різке припинення вживання викликає характерний синдром відміни

• симптоми синдрому відміни включають фізичні реакції, такі як тремтіння рук або надмірне потовиділення

• симптоми синдрому відміни включають також психічні реакції, такі як тривога або порушення сну.

Це захворювання також має серйозний вплив на психічне здоров'я та соціальне функціонування залежної особи. Часто воно призводить до поглиблення ізоляції та труднощів у відносинах з іншими людьми.

Які причини залежності від алкоголю?

Залежність від алкоголю є результатом складної комбінації нейробіологічних, психосоціальних та поведінкових факторів. Вживання алкоголю стимулює систему винагороди в мозку, призводячи до вивільнення дофаміну, який викликає відчуття задоволення та розслаблення. Однак регулярне вживання може незворотно змінювати функціонування областей мозку, відповідальних за контроль імпульсів, оцінку ризику та регуляцію емоцій. На розвиток залежності сильно впливають також психосоціальні фактори, такі як:

• тиск з боку оточення

• стресові життєві ситуації

• сімейні та професійні проблеми.

У таких обставинах алкоголь часто стає інструментом подолання напруження або складних емоцій. Наприклад, у культурах, де вживання алкоголю широко прийнято або навіть просувається, ризик залежності зростає. Крім того, соціальні норми та моделі формують наш підхід до вживання алкоголю. З поведінкової точки зору проблему поглиблюють звички, пов'язані з:

• регулярним використанням алкоголю як форми відпочинку

• сприйняттям алкоголю як нагороди

• повторюваністю цих дій, що зміцнює моделі поведінки.

Із часом людина все більше втрачає контроль над кількістю вживаного алкоголю. Варто пам'ятати, що залежність зачіпає не тільки людину, що п'є – її наслідки мають величезний вплив на фізичне та психічне здоров'я хворого, а також на сімейні стосунки та соціальне життя.

Чому лікування алкоголізму вимагає холістичного підходу?

Лікування залежності від алкоголю вимагає багатоаспектного підходу, оскільки залежність впливає як на фізичне та психічне здоров'я, так і на міжособистісні стосунки. Зловживання алкоголем може призвести до серйозних захворювань, таких як ушкодження печінки чи проблеми з нервовою системою. На емоційному рівні йому часто супутні депресивні стани, тривоги та занижена самооцінка. У соціальній сфері наслідками можуть бути сімейні труднощі, втрата роботи чи самотність. Ефективна терапія поєднує різні форми допомоги:

• фармакологічне лікування, що підтримує процес детоксикації

• психотерапію, що допомагає змінити шкідливі моделі мислення

• реабілітаційні дії, спрямовані на відновлення зв'язків з оточенням та відновлення балансу в соціальному житті.

Ключовим є врахування не лише емоційних потреб залежної особи, а й робота над її ставленням до алкоголю. Завдяки такому цілісному підходу можливе не тільки переривання запою, а й запобігання рецидивам через:

• навчання подолання стресу

• зміну повсякденних звичок.

У результаті пацієнт має реальний шанс покращити якість свого життя в усіх його вимірах.

Масштаб проблеми в Польщі

Синдром залежності від алкоголю (СЗА) становить серйозну проблему охорони здоров'я в Польщі. Підраховано, що цілих 800 тисяч осіб відповідають діагностичним критеріям цього захворювання. Крім того, від 2 до навіть 2,5 мільйона людей схильні до шкідливих наслідків надмірного вживання алкоголю, що відбивається як на їхньому фізичному, так і на психічному здоров'ї1. Такий величезний масштаб проблеми підкреслює важливість ефективної профілактики та відповідної терапії.

Механізми залежності від алкоголю

Залежність від алкоголю є результатом складної взаємодії нейробіологічних, психосоціальних та поведінкових механізмів. Ключовим симптомом цієї хвороби є втрата контролю над кількістю та частотою вживаного алкоголю. Залежні люди часто не в змозі самостійно визначити момент початку або припинення вживання. Як вказує класифікація ICD-112, важливою характеристикою залежності є зростаюче значення алкоголю в житті хворої людини, що відбувається за рахунок професійних обов'язків, сімейних відносин чи здоров'я. Із часом організм починає адаптуватися до присутності алкоголю, що призводить до зростання толерантності. На практиці це означає потребу вживання все більших кількостей напою для досягнення того ж ефекту. Коли людина різко припиняє пити, з'являється синдром відміни, який може проявлятися:

• м'язовим тремором

• тривожними станами

• проблемами зі сном3.

Ці механізми показують руйнівний вплив алкоголізму як на фізичну та психічну сферу людини, так і на її соціальне життя. Все це робить алкоголізм захворюванням з багатьма вимірами, що вимагає холістичного терапевтичного підходу.

У чому полягають два стовпи ефективного лікування алкоголізму?

Ефективне лікування залежності від алкоголю базується на двох ключових стовпах: медичному та психотерапевтичному. Перший із них концентрується на підтримці організму у відновленні балансу. Наприклад:

• детоксикація дозволяє очистити тіло від токсинів та пом'якшує симптоми, пов'язані з відміною алкоголю

• застосовуються відповідні ліки, які допомагають обмежити тягу до алкоголю або покращити емоційну стабільність пацієнта

• у ситуаціях, коли співіснують інші психічні розлади, необхідною стає психіатрична допомога.

З іншого боку, психотерапевтичний підхід фокусується на довгостроковій роботі зі зміни звичок та моделей поведінки. Індивідуальна терапія дозволяє глибше зрозуміти механізми залежності та навчитися ефективних стратегій подолання в складних ситуаціях. Групові сеанси пропонують простір для обміну досвідом з людьми в подібній ситуації та дають відчуття належності до спільноти підтримки. Важливу роль відіграє також сім'я – залучення близьких допомагає відновити соціальні зв'язки та позитивно впливає на емоційне самопочуття залежної особи. Обидва ці елементи взаємно доповнюють один одного: медичні дії стабілізують фізичний та психічний стан пацієнта, тоді як терапія допомагає закріпити зміни в поведінці та підтримувати абстиненцію в довгостроковій перспективі.

Медичний стовп

Медична підтримка відіграє надзвичайно важливу роль у боротьбі із залежністю від алкоголю, концентруючись на відновленні балансу в організмі. Одним із ключових кроків є детоксикація, яка очищає тіло від токсинів та допомагає пом'якшити фізичні симптоми, пов'язані з відміною алкоголю. У рамках фармакотерапії застосовуються різні ліки, такі як:

• налтрексон

• акампрозат

• налмефен

• дисульфірам.

Налтрексон та налмефен ефективно знижують відчуття тяги до алкоголю, тоді як акампрозат стабілізує функціонування мозку, що сприяє підтриманню абстиненції. У свою чергу, дисульфірам викликає неприємні реакції після вживання алкоголю, посилюючи тим самим рішучість пацієнта уникати його вживання. Не менш важлива психіатрична допомога, особливо у випадках співіснування психічних розладів. Фахівці підтримують пацієнтів у подоланні складних емоцій та навчають їх здоровим способам реагування на стресові ситуації. Медичний стовп лікування становить міцну базу для ефективної терапії – покращує стан здоров'я пацієнта та підготовлює його до наступних етапів терапевтичного процесу.

Психологічний стовп

Психологічний стовп включає різні терапевтичні підходи, метою яких є підтримка пацієнтів у процесі довгострокової зміни звичок та установок, пов'язаних із залежністю. Наприклад, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) дозволяє ідентифікувати деструктивні думки та звички, щоб потім їх трансформувати, що допомагає запобігти рецидивам вживання алкоголю. Мотиваційне інтерв'ювання (МІ) посилює внутрішню рішучість людини підтримувати абстиненцію та навчає ефективного подолання в складних ситуаціях5 6. Групова терапія – це можливість ділитися досвідом та будувати мережу соціальної підтримки, що має величезне значення в процесі одужання. Одночасно залучення сім'ї відіграє ключову роль:

• підтримує відновлення зв'язків

• покращує емоційне благополуччя людини, що бореться із залежністю.

Психологічний стовп відмінно поєднується з медичним лікуванням. Він закріплює позитивні зміни та допомагає пацієнтам краще справлятися з повсякденними життєвими викликами.

Які ключові елементи плану терапії алкоголізму?

План боротьби з алкоголізмом включає кілька важливих етапів, які разом створюють цілісний підхід до цієї проблеми. Спочатку ключовою є детальна оцінка стану здоров'я пацієнта. Завдяки цьому можна адаптувати терапію до його індивідуальних потреб та виявити можливі супутні захворювання. Необхідним кроком є стабілізація функцій організму. Процес детоксикації очищає тіло від алкоголю та пом'якшує симптоми відміни. Часто його підтримують фармакотерапією, яка знижує бажання пити та допомагає в емоційній стабілізації. Дуже важливим елементом лікування є психотерапія, як індивідуальна, так і групова. Когнітивно-поведінкова терапія дозволяє змінювати негативні моделі мислення та вчить справлятися в складних ситуаціях без звернення до алкоголю. Групові зустрічі дозволяють ділитися досвідом з іншими людьми, що стикаються з подібними проблемами, що дає відчуття підтримки та спільності. Не можна також упустити значення допомоги з боку сім'ї. Залучення близьких сприяє відновленню соціальних зв'язків та додатково мотивує залежну особу до життя в тверезості. Ключову роль відіграє також адаптація терапії до потреб конкретної людини та забезпечення безперервності догляду після завершення основного лікування. Такі дії допомагають уникнути рецидивів та дозволяють пройти повний процес одужання та повернення до нормального функціонування в повсякденному житті.

Які відмінності між амбулаторним лікуванням та стаціонарною терапією?

Амбулаторне лікування проходить у домашній обстановці пацієнта, що дозволяє йому продовжувати повсякденні активності, такі як професійна робота. Така терапія особливо ефективна у людей з легшим ступенем залежності, які здатні підтримувати стабільність у повсякденному житті без постійного контролю терапевта. Стаціонарна терапія характеризується більшою інтенсивністю та пропонує більш комплексну підтримку. Вона адресована людям, що борються із запущеною залежністю, частими рецидивами чи складними життєвими умовами. Вона вимагає перебування в спеціалізованому центрі, де пацієнт забезпечений цілодобовою медичною та психологічною допомогою та бере участь у регулярних терапевтичних заняттях7. Вибір між цими двома формами лікування залежить від:

• ступеня залежності

• попереднього досвіду терапії

• особистої ситуації пацієнта.

Для одних ключовим може бути збереження попереднього ритму дня, тоді як інші можуть потребувати відриву від шкідливого впливу оточення.

Коли варто обрати стаціонарну терапію?

Пацієнти повинні розглянути стаціонарне лікування в ситуаціях:

• коли їхня залежність досягає запущеної стадії

• відбуваються численні рецидиви

• співіснують проблеми психічного характеру.

Така терапія також показана, якщо людина, що бореться із залежністю, не має забезпечених стабільних життєвих умов. Перебування в центрі пропонує інтенсивну медичну та терапевтичну допомогу, а також ефективно ізолює від шкідливих впливів оточення.

Чому фрагментація системи лікування залежностей неефективна?

Лікування залежностей, засноване на фрагментарному підході, приносить мізерні результати. Концентрація виключно на окремих діях, таких як терапія чи фармакотерапія, без урахування цілісного стану здоров'я пацієнта, призводить до неефективності. Відсутність ґрунтовної діагностики та добре скоординованого плану терапії робить неможливим повне задоволення фізичних, психічних та соціальних потреб людей, що борються із залежністю. Такий підхід не відповідає сучасним стандартам медичної допомоги8, які просувають холістичний погляд на проблему залежностей. Фрагментарне лікування може вводити в оману – створюючи ілюзію «одужання», одночасно збільшує ймовірність рецидивів. Особливо болючою є відсутність психологічної підтримки, яка допомагала б пацієнту справлятися з ситуаціями, що викликають бажання повернутися до залежності. Більше того, окремі терапевтичні дії ускладнюють співпрацю між різними фахівцями:

• лікарями

• терапевтами

• соціальними працівниками.

Між тим саме їхня координація відіграє ключову роль в ефективному процесі одужання та повторному включенні залежної особи в соціальне життя.

Як розпізнати хороший центр лікування залежностей?

Вибір відповідного центру лікування залежностей вимагає врахування кількох важливих факторів:

• заклад повинен працювати відповідно до актуальних медичних стандартів та згідно з Постановою Міністра охорони здоров'я від 29 грудня 2023 р.8, що є гарантією високої якості надаваної допомоги

• повинен мати команду фахівців, що включає лікарів, терапевтів та експертів, які займаються різними аспектами терапії

• ведення точної медичної документації, що дозволяє відстежувати прогрес пацієнта та адаптувати план лікування до його індивідуальних потреб.

Важливою підтримкою є також допомога, запропонована після завершення основних етапів терапії, що знижує ризик рецидиву проблеми. Професійний центр повинен забезпечувати комплексну терапевтичну допомогу, що включає:

• процес детоксикації

• психологічну підтримку

• освітні дії.

Такий підхід відіграє фундаментальну роль у довгостроковому одужанні пацієнта та його реінтеграції в суспільство.

Бібліографія

• Державне агентство з вирішення алкогольних проблем, Звіт 2022.

• WHO. ICD-11: International Classification of Diseases 11th Revision. World Health Organization, 2022.

• Koob G.F., Volkow N.D. Neurocircuitry of Addiction. Neuropsychopharmacology, 2016.

• Soyka, M., Kranzler, H. R. Pharmacological treatment of alcohol dependence: a review. JAMA, 2017.

• Charzyńska, E. Psychoterapia uzależnień – podejścia i techniki. Difin, 2020.

• Miller, W. R., Rollnick, S. Motivational Interviewing: Helping People Change. Guilford Press, 2013.

• Kalapatapu, R. K., Sullivan, M. A. Medical and Psychosocial Aspects of Substance Use Disorders. Med Clin North Am, 2015.

• Rozporządzenie Ministra Zdrowia z dnia 29 grudnia 2023 r. w sprawie świadczeń gwarantowanych z zakresu leczenia uzależnień.

---

:::cta Потрібна допомога в боротьбі із залежністю? Наші фахівці готові вам допомогти. Зателефонуйте або запишіться на онлайн-консультацію. Зателефонувати: 880 808 880 | Записатися на прийом :::