У Польщі надмірна маса тіла частіше стосується чоловіків, ніж жінок: за анкетним дослідженням Головного статистичного управління Польщі (GUS) 2019 року надлишкову масу тіла або ожиріння мають 65 відсотків чоловіків і 49 відсотків жінок, а в дослідженнях препаратів, наприклад у STEP 1, жінки становили три чверті учасників. Чоловіки часто звертаються не через саму масу тіла, а з іншої причини: з результатом глюкози з періодичного медогляду, з випадково виявленою гіпертензією, після інфаркту або через еректильну дисфункцію.
Що знижує рівень тестостерону при надлишку жирової тканини?
Ожиріння може знижувати рівень тестостерону. Значення мають, зокрема, зміни рівня SHBG і гормональної регуляції. Жирова тканина містить ароматазу, фермент, який перетворює тестостерон на естрадіол; цей гормон є також у чоловіків. Надлишок інсуліну та хронічне запалення можуть послаблювати сигнал, який гіпоталамус і гіпофіз надсилають до яєчок. Такий дефіцит називають функціональним гіпогонадизмом, на відміну від ураження яєчок або гіпофіза. Огляд літератури 2026 року подає, що він стосується від 35 до 50 відсотків чоловіків з ожирінням і цукровим діабетом 2 типу; це число не описує всіх чоловіків з надлишковою масою тіла. Симптоми, як-от слабший потяг, гірша якість сну, зниження сили та втрата м'язової маси, пацієнти часто списують на вік. Європейська академія андрології в настановах 2020 року радить діагностувати гіпогонадизм лише тоді, коли симптоми супроводжуються повторними ранковими визначеннями натще нижче граничного значення, яке приймають на рівні близько 12 нмоль/л, і коли оцінено інші причини.
Лікування ожиріння при зниженому рівні тестостерону
Згідно з тими самими настановами, у чоловіків з надлишковою масою тіла та ожирінням першим кроком є зміна способу життя і зниження маси тіла, а лікування тестостероном розглядають лише згодом. Коли меншає жирової тканини і поліпшується чутливість до інсуліну, рівень тестостерону може зрости. Зниження маси тіла може поліпшити результати, але не замінює діагностики інших причин дефіциту. Систематичний огляд 2026 року, що охоплює праці про аналоги ГПП-1 (GLP-1) у чоловіків з ожирінням, діабетом або функціональним гіпогонадизмом, описує помірне зростання тестостерону й поліпшення ерекції. У єдиному дослідженні з випадковим розподілом учасників, проведеному в чоловіків з нормальним рівнем гормону, різниці порівняно з плацебо не виявили. Ці дані не дають змоги обіцяти поліпшення кожному чоловікові.
Лікування тестостероном має власні протипоказання. Перед його початком визначають PSA, оглядають простату і контролюють гематокрит, бо згущення крові є частим ускладненням цієї терапії. Тестостерон також пригнічує вироблення сперматозоїдів, що має значення для чоловіка, який планує дитину. Показання до лікування тестостероном визначає андролог або ендокринолог.
Що показало дослідження T4DM і яких висновків ми з нього не робимо?
Австралійське дослідження T4DM охопило чоловіків з порушеною толерантністю до глюкози або щойно діагностованим цукровим діабетом 2 типу, які брали участь у програмі зміни способу життя і не мали патологічного гіпогонадизму. Дослідження стосувалося запобігання цукровому діабету 2 типу та поліпшення вуглеводного обміну при щойно діагностованій хворобі. Цукровий діабет 2 типу діагностували у 12 відсотків чоловіків, які отримували тестостерон, і у 21 відсотка тих, хто отримував плацебо. Гематокрит понад 54 відсотки, тобто надмірне згущення крові, виявили у 22 відсотків лікованих тестостероном проти 1 відсотка в групі плацебо. Результати стосуються цієї особливої групи чоловіків і не є доказом на користь рутинного застосування тестостерону при ожирінні. Тестостерон не має показання до лікування ожиріння, тому в нашій клініці ми його не призначаємо.
Як ми інтерпретуємо результати аналізів у чоловіків?
У таблиці зібрано виміри й аналізи, які ми оцінюємо найчастіше. Лікар інтерпретує їх разом із симптомами та іншими результатами.
| Вимір або аналіз | Що з нього випливає | Коли |
|---|
Обхват талії | Від 94 см абдомінальне ожиріння, від 102 см помітно вищий ризик метаболічних ускладнень, також при ІМТ нижче 30 | Під час оцінки показань |
Загальний тестостерон | Кров зранку, натще; низький результат повторюють в інший день, а при пограничному результаті та зміненому SHBG оцінюють вільний тестостерон | За наявності симптомів |
Лютеїнізуючий гормон і пролактин | Допомагають встановити причину дефіциту тестостерону; лікар інтерпретує їх разом із симптомами та іншими результатами | При низькому результаті |
Тиск, ліпідограма і глюкоза при еректильній дисфункції | Допомагають оцінити серцево-судинний ризик | На стартовій консультації |
Еректильна дисфункція і ризик хвороб серця
Ерекція залежить від кровотоку в артеріях статевого члена, які мають менший діаметр, ніж вінцеві артерії, тому зміни в судинах можуть давати в них симптоми раніше. Еректильна дисфункція є підставою оцінити серцево-судинний ризик, але сама по собі не означає діагнозу атеросклерозу. У спостережних дослідженнях чоловіки з еректильною дисфункцією мали на 44 відсотки вищий відносний ризик серцево-судинних подій і на 62 відсотки вищий відносний ризик інфаркту міокарда, ніж решта. Такі взаємозв'язки, виявлені в дослідженнях, не доводять, що одне спричиняє інше. Пацієнта, який повідомляє про таку проблему, ми просимо виміряти тиск і перевіряємо ліпідограму разом з глюкозою.
У частини чоловіків зниження маси тіла може поліпшити ерекцію. В італійському дослідженні з випадковим розподілом учасників 110 чоловіків з ожирінням та еректильною дисфункцією, без діабету, гіпертензії та гіперліпідемії, розділили на дві групи по 55 осіб. Група втручання два роки брала участь у програмі дієти і фізичної активності. Нормальну еректильну функцію відновили 17 чоловіків у цій групі проти 3 у контрольній групі. Дані про аналоги ГПП-1 щодо цього походять з малих досліджень, і ми вважаємо їх попередніми.
З чоловіками після інфаркту ми окремо обговорюємо вплив лікування на серце. У дослідженні SELECT взяли участь 17 604 особи віком від 45 років, з діагностованою серцево-судинною хворобою, ІМТ від 27 і без діабету; чоловіки становили 72 відсотки учасників, а понад три чверті учасників раніше перенесли інфаркт. Вони отримували семаглутид 2,4 мг або плацебо, а спостереження тривало в середньому 39,8 місяця. Серцево-судинна смерть, інфаркт або інсульт настали у 6,5 відсотка людей, які приймали семаглутид, і у 8,0 відсотка тих, хто приймав плацебо. Це означає відносне зниження ризику на 20 відсотків і різницю в 1,5 відсоткового пункту. Результат стосується семаглутиду 2,4 мг у цій групі пацієнтів, і його не можна переносити на всю групу препаратів чи на всіх чоловіків. Через побічні ефекти лікування припинили 16,6 відсотка людей у групі семаглутиду проти 8,2 відсотка в групі плацебо. Пацієнтові після інфаркту ми показуємо обидва ці числа, а план лікування узгоджуємо з його кардіологом.